Грошові документи ОУН і УПА

дослідження, за сприянням СБУ, бофонів (повстанських грошей) ..



У Службі безпеки України 16 жовтня ц.р. відбулася презентація унікального видання «Бофони: грошові документи ОУН і УПА», першого узагальненого дослідження, присвяченого повстанським грошам. Книгу підготовлено за матеріалами Галузевого державного архіву СБУ за сприяння Національного банку України.

Презентуючи книгу, радник Голови СБ України Володимир В’ятрович зазначив, що презентована книга створена на основі розсекречених матеріалів архівів СБ України.

«Ці унікальні пам’ятки періоду збройної боротьби потрапили в архіви як речові докази, вони в основному були розпорошені у кримінальних справах проти учасників визвольного руху. Сам факт існування бофонів та їх функціонування на теренах, де активно діяв повстанський рух, є додатковим доказом масової підтримки з боку місцевого населення. Адже часто лише наявність у людини цих повстанських грошей була достатньої підставою для репресій з боку каральних органів СРСР».

Детально на історії створення та функціонування системи бофонів зупинився у своїй доповіді упорядник книги, заступник директора Державного архіву Тернопільської області Олег Клименко. Він підкреслив, що за період збройної боротьби 1939-1954 років оунівське підпілля випустило близько п’яти сотень різновидів бофонів, які використовувались щонайменше у 12–ти областях України та Білорусії, а також частково на території Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії та Німеччини. Дослідник ознайомив присутніх із джерелами фінансування визвольної боротьби, методами збору коштів, які практикували українські підпільники. Проведений на основі документів аналіз засвідчив, що головним джерелом підтримки діяльності українських повстанців було цивільне населення, що матеріально забезпечувало визвольний рух.

«Бофони – наголосив у своєму виступі О.Клименко — були створені для підтвердження матеріально-фінансових відносин між повстанцями та населенням, а тому є найважливішими документами, що відображають економічну основу діяльності підпілля. Завдячуючи національній символіці, актуальним політичним гаслам, повстанській графіці, вони були ефективним інструментом, що регулював стосунки учасників ОУН та УПА з населенням. За своєю значимістю для західноукраїнського населення бофони в політичному аспекті виступали одним з атрибутів державності і сприймалися ним відповідним чином.

Бофони були також проявом мистецької графіки. Над їх створенням працювали відомі митці: Ніл Хасевич, Роберт Лісовський — творець емблеми ОУН, Іван Модзалевський, Петро Обаль, Святослав Гординський, Іван Багряний, Яків Гніздовський та десятки аматорів, чиї імена так і залишилися скриті під псевдонімами та цифронімами».

Відповідальний редактор книги, начальник відділу ГДА СБУ Василь Даниленко зазначив, що книга стала результатом роботи не лише архівістів Галузевого державного архіву СБУ, але й архівів обласних управлінь Служби. Її поява стала можливою також завдяки допомозі Національного банку України. «Наклад книги, а це півтори тисячі книг, буде безкоштовно розповсюджений по бібліотеках наукових та освітніх установ, електронний варіант книги буде розміщено в інформаційному залі Архіву», — наголосив Даниленко.

Присутні на презентації мали змогу ознайомитися не тільки з книгою, але й з оригіналами бофонів із фондів Галузевого державного архіву СБ України.

[Прес-центр СБ України

***

Довідка

БОФОНИ — ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ



Визначення


Бофон (скорочення слів „бойовий фонд") —це однобічний, рідше двобічний, грошовий документ, здебільшого з оунівською чи національною символікою і відповідними написами „бойовий фонд ОУН", „революційний фонд ОУН”, „визвольний фонд ОУН”, „національний фонд ОУН” і т. п., або тільки з символікою без написів, з фіксованим номіналом (чи без номіналу), який уповноважені особи від імені Організації видавали населенню за внесені добровільно, стягнуті як контингент, реквізовані кошти, у вигляді готівки, іноді продуктів харчування, одягу, тощо, а також використовували у своїй агітаційно-пропагандистській роботі. Підпілля ОУН за період 1939-1954 рр. випустило близько 500 різновидів бофонів, які використовувались щонайменше у 12–ти областях України та Білорусії, а також частково на території Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії та Німеччини.



Походження

Бойовий фонд підпілля веде початок від часу створення та розбудови Української військової організації (створена в 1920 р.) та Організації українських націоналістів (cтворена в 1929 р.) як один з основних елементів економічного фундаменту діяльності. Бойовий фонд формували i поповнювали насамперед за рахунок щомісячних внесків членів i симпатикiв та інших коштів, отриманих від окремих прихильників української державності. Скарбник за внесені у фонд кошти видавав розписку. З часом вона набула стандартної форми: невелика картка, що зовні нагадувала візитку, з необхідними атрибутами — тризубом i написом „бойовий фонд ОУН”. У підпіллі та в середовищі польських спецслужб тих років вказана картка отримала різні назви. Найпоширенішими з них були ,,значок’’, „блочок”, „купон”, „цеголка”, „бофон”. Найбільш ранні звістки про існування квитанцій бойового фонду відноситься до другої половини 1920-х років.

Вихід за межі організації i широкого апробування бофонiв проходили в основному в Галичині в перші місяці радянсько-німецької війни. У 1942-1943 роках вони з'явилися на Волинi, Поділлі та Поліссі, після 1944 – на решті території України.



Функціонування бофонiв в роки Другої світової війни та повоєнні роки

Особливістю діяльності українського визвольного руху була відсутність своєї “Великої землі”, короткочасне існування повстанських „республік”, і як наслідок, неможливість організації ефективного виробництва. Відповідно весь комплекс матеріально-технічного забезпечення підпілля опирався на плечі українського населення. Український визвольний рух — єдиний збройний підпільний рух поневоленого народу, що не мав навіть мінімальної допомоги ззовні.

У ході своєї еволюції, через обставини та умови повстанської боротьби, бофони пройшли складний шлях: від благодійних квитків за внесені добровільно пожертвування до посвідок виконання грошового, а, іноді, й натурального контингенту та реквізиційних квитанцій. У період найбільшого розвитку підпілля, господарська сітка ОУН, яка була реальною економічною владою на селі, регулярно встановлювала натуральні та грошові контингенти для населення.

В післявоєнний період податкова та реквізиційна функції бофонів ще більше посилились. Надзвичайним податком оунівці обкладали в певних пропорціях переважну більшість жителів сіл Західної України. Розмір щорічного грошового утримання крайового проводу ОУН „Поділля”, яке формувалося за рахунок „бойового фонду”, станом на 1949 р. сягав понад 3 млн. карбованців. Беручи до уваги дані показники можна припустити, що підпілля ОУН Західної України у той рік отримало близько 17 млн. крб. готівки.

Завдячуючи бофонам, зібрані у населення грошові контингенти, натуральні податки та реквізовані матеріальні цінності нерідко сприймались як своєрідне відшкодування в кредит їх вартості. Під час ведення пропагандистської роботи серед населення, в ході здійснення грошових збірок, підпільники часто заявляли про повернення населенню боргів після перемоги і створення Української Самостійної Соборної Держави. Відтак бофони розглядалися як облігації своєрідної позики, які тільки у виключних випадках могли мати обігову функцію. Попри терор, реальну небезпеку потрапити до категорії “бандпосібників” населення зберігало бофони. У кримінальних справах, які зберігаються у архівах СБУ, зустрічаються грошові документи ОУН, датовані різними роками, що дає підстави стверджувати про цільове нагромадження їх власниками.



Історична цінність

Зважаючи на особливу роль, яку відігравали бофони в українському визвольному русі, ставлення населення до них як до українських грошей, бофони можуть бути прирівняні до національних грошей, а відтак стати об’єктами боністики. Умови й обставини діяльності ОУН та УПА як емітента повністю виправдовують техніко-виробничі, а іноді й мистецькі недоліки бофонів, обмеженість їх функцій, незахищеність.

Бофони були також проявом мистецької графіки. Над їх створенням працювали відомі митці, такі як Ніл Хасевич, Роберт Лісовський — творець емблеми ОУН, Іван Модзалевський, Петро Обаль, Святослав Гординський, Іван Багряний, Яків Гніздовський та десятки аматорів, чиї імена так і залишилися скриті під псевдонімами та цифронімами.

Бофони, створені для підтвердження матеріально-фінансових відносин між повстанцями та населенням є найважливішими документами, що відображають економічну основу діяльності підпілля. Завдячуючи національній символіці, актуальним політичним гаслам, повстанській графіці, вони були ефективним інструментом, що регулював стосунки учасників ОУН та УПА з населенням. Таким чином, бофони виступали одним з атрибутів державності.



джерело: sbu.gov.ua
16 жовтня 2008


Создан 19 окт 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Гуртом Пам’ятай про Крути Програма захисту українців Виготовлення сходів з дерева, монтаж та доставка .. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Loading
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Visitor Map
Create your own visitor map!
__________________________________________________________________________________________________________________________________________