Про глухе село

"Казки Покуття" Оскар Кольберг (1814 – 1890)




Раз пропали одному чоловікові кози. Він обшукав всюди в своїм селі, але їх не було. Він пішов на друге село – не найшов, ба далі на третє, на четверте, але пусто. Ходив усюди, але ніде не міг найти. Так він зайшов, питаючи, аж в одне село. То село було глухе, ніхто в нім не чув, всі люди буди глухі, але він не знав. Зайшов він у то село та й дивиться, а чоловік городить пліт межею. Він прийшов ід ньому та й каже:
- Чи не виділи-сте таки а таких кіз?
А той видивився на нього та й каже:
- Засій, дурню, що тобі до того – сюди (показав рукою) мій дід, мій прадід і мій тато городив, та й я сюди маю городити.
Але той чоловік не зрозумів його та й гадав, що він йому показує рукою, куди пішли кози. Він побіг туди та й рихтик найшов, та й дуже втішився, бо кіз було багато, звичайне, велика була би шкода, якби були пропали. Та й гадає собі: «От подарую тому чоловікові, що, дай йому боже здоров’я, справив мене на кози, оцю шуту (без рогів) козу».
Та й як пригнав ід ньому козу, бо йому таки туди дорога припадала, імив ту шуту козу та й йому дає, та й дякує йому, що його справив на кози. А той каже:
- Що ти, чоловіче, маєш мене за дурно напастувати, що я твоїй козі роги пощибав, коли я її дотепер ще не видів?! А відчепись ти від мене!
Але той чоловік зачав йому толкувати, що він йому козу дарує. А той не чує та й гадає, що він його ще напастує за роги, та й каже:
- Коли ти мене запусто впелускався, то ходімо до війта, най нас війт розсудить, - та й узяв того й веде до війта.
Той і не спирається, гадає, що то якийсь дурнуватий, що його не розуміє, а війт йому розтолкує.
Але дивиться, а то йде піп з того-таки села на коні. А той чоловік, що його коза, гадає собі: «Та що будем аж до війта йти, тадже піп ще ліпше йому розтолкує, як війт». Та й здоймив шапку, та й іде д’попові, та й хоче його в руку поцілувати. А піп каже:
- Я не знаю, чи крадений, чи ні, але я собі купив, ціле село знає. Що ти, дурню, смієш мені коня відбирати?! – та й тріснув того в лице і каже: - Ану, ходім до війта, чи він тобі не присвідчить, що я собі коня купив.
Ну, йдуть вони вже всі три до війта. А війт глипнув у вікно та й каже до своєї дівки:
Сідай дівко, борше за стіл, старости йдуть!
Дівка сіла за стіл, а ті всі три входять до хати та й розказують, яка є річ. А війт вдивився на них, стис плечима та й каже дівці:
- За кого хочеш, за того йди, а піп дасть шлюб.
Та й так той погостив у глухім селі.






Обновлен 05 мая 2013. Создан 18 дек 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Гуртом Пам’ятай про Крути Програма захисту українців Виготовлення сходів з дерева, монтаж та доставка .. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Loading
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Visitor Map
Create your own visitor map!
__________________________________________________________________________________________________________________________________________